Мотивація шлях до успіху

      
  Ліричний вступ щодо мотивації з метою гуманізації навчання

         Кожен учитель колись був учнем. 

         Кожен учитель пам’ятає своїх улюблених учителів. 

         Кожен учитель може зробити висновки щодо причин  успішності  своїх вчителів та трансформувати їх досвід у сучасні методи навчання. Адже все нове - добре забуте старе.

         Кожен учитель прагне дати учню знання та сформувати в нього вміння ці знання застосовувати.

          Вмикачем успішної діяльності є мотивація.  

        «Мотивація - це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості»  стверджує у своїй книзі «Психологія мотивації» С. С. Занюк. Можна сказати, що мотивація це процес "активації" людини. Якщо дитина прагне досягнення певної мети, то ми говоримо: "Вона мотивована". Мотивуючи учня до навчання, вчитель забезпечує його успішність.

Тож мотивуємо учня! Що більше мотивів, то більша спонукальна сила, кращий результат.

Конкретизуємо цілі, фіксуємо проміжні результати, допомагаємо планувати наступну діяльність.

Учитель може погано себе почувати і мати невирішені особисті проблеми, може посперечатися з колегами і «кипіти» від обурення, але учитель великий актор і зустріне учнів посмішкою, жартом, загадкою , віршем, створюючи доброзичливу атмосферу. Учні із задоволенням йдуть на урок до вчителя, чию повагу і підтримку відчувають. Отже ідуть до Вас з радістю. Процес мотивації розпочато!

Тепер пригадаємо те,  що вчили на попередніх уроках, перевіримо домашнє завдання. Створимо атмосферу перегонів – хто склав найкращі запитання, хто дасть повнішу відповідь, хто краще оперує термінами… Нарешті виставили оцінку собі чи однокласнику, і от етап перевірки домашнього завдання завершено, але емоції іще вирують і учні готуються до нових перемог.

Пригадуємо вивчене раніше, усе те, що буде потрібне сьогодні на уроці. Зачаровуємо учнів описом явища чи організму, шокуємо статистичними даними, інтригуємо проблемним запитанням, розкриваємо таємницю для чого ми це вчимо. З’ясовуємо чи усі згідні з нашою інтерпретацією подій, значущістю нового матеріалу. Запрошуємо згідних і незгідних, а також тих, що вагаються до пошуку істини.

Існує думка, що справжній вчитель пояснює тему п’ять хвилин, а решту часу учні опрацьовують матеріал самостійно, працюючи з книгою, натуральними об’єктами, муляжами, малюнками, схемами, або малюють самі, самі складають схеми і таблиці, складають сенкани, запитання, описи, моделюють, та виконують багато інших цікавих завдань. На цьому етапи присутні елементи змагання, взаємодопомоги та найрізноманітніші види діяльності, під час яких діти виявляють активність, працюють з «апетитом», бо сама робота захоплює і важливим стає сам процес здобуття знань, самі знання, а не оцінка.

Нарешті аналізуємо результати учнівської копіткої праці. Уточнюємо, коригуємо, виправляємо, погоджуємо, узагальнюємо. З’ясовуємо: що ми вчили, як ми вчили, для чого ми вчили.

Погоджуємо домашнє завдання, виставляємо в щоденники оцінки. Прощаємося з учнями та запрошуємо їх на наступну зустріч, згідно розкладу.

Учні пішли, а вчитель відчув, що життя прекрасне і, незважаючи на те, що прийдеться купувати нові чоботи лише раз на сім років собі, а чоловіку 6 пар шкарпеток  на два роки (таку зарплату обіцяє уряд), учитель буде чекати наступної зустрічі, бо немає сильнішої мотивації для вчителя ніж мотивовані до знань діти.

Який зміст  Ви вкладаєте у поняття "гуманізація навчання"? Яку роль в цьому процесі відводите мотивації?